Меню
Главная
Металлоискатели
Все для поиска
НеПутёвые заметки
Моя Житомирщина
Чистка и хранение
Трехверстовки
Хроника копа
NEL катушки
Литература
Новичкам
Карты
Видео
Форум
Всякое
Статьи
Ссылки
RSS канал
RSS канал
Поиск



Популярные Новости
· 1: Старинная карта Украины 1648 года. Скачать бесплатно (Прочтено: 229303 раз)
· 2: Уроки для чайников:Совмещение старых и новых карт (Прочтено: 168941 раз)
· 3: Клейма на патронах и оружии, 1995 (ТОМ 1) (Прочтено: 137268 раз)
· 4: Oziexplorer 3.95.4m + Русификатор + Русская инструкция (Прочтено: 124033 раз)
· 5: Ориентировочная стоимость советских монет по годам (1921-1991). 2013 год. Цена (Прочтено: 93147 раз)
· 6: Легенды о кладах в городе Житомир (Прочтено: 70776 раз)
· 7: Краткий курс молодого кладоискателя (Прочтено: 69091 раз)
· 8: Поисковые магниты (Прочтено: 58049 раз)
· 9: Все денежные знаки в истории России (Прочтено: 54321 раз)
· 10: Глубина обнаружения находок (Прочтено: 52912 раз)
Археолог І.Ф.Левицький відкрив стоянку людини стародавнього кам'яного світу

У 1921 році в селі Довгиничі, Овруцького району, Житомирський археолог І.Ф.Левицький відкрив стоянку людини стародавнього кам'яного світу. Дослідження її були проведені в 1924-1929 роках Стоянка розташована на лівому березі ріки Норинь /притока р.Уж/, в 9 кілометрах на захід від Овруча. Під час розкопок у лісових відкладеннях були виявлені уламки кісток мамонта, носорога, північного оленя, коня і вовка, а також багато оброблених рукою людини кам'яних знарядь праці.
В селі Збраньки, Овруцького району, на лівому березі Норинь були знайдені кістки мамонта і крем'яні відщепи. Аналогічні знахідки, що відносяться до часів стародавнього кам'яного віку, виявлені в 1954 році експедицією обласного краєзнавчого музею біля села Клинець Овруцького району.
Матеріали цих пізньопалеолітичних стоянок дають змогу встане вити, що найдавніші жителі Волині займались полюванням на мамоні носорога, північного оленя, коня, вовка і т.п. Люди вміли добувати вогонь, користувались різноманітними дерев'яними, кам'яними і кістковими знаряддям й. В той же час з'являються постійні житла, одяг.
Саме на цьому етапу розвитку продуктивних сил виникає нова міцна організація первісного суспільства - родовий лад. Перехідний період від стародавнього до нового кам'яного віку /неоліту/ характеризується дальшим розвитком знарядь праці, зв'язаних з полюванням. Починаючи з V тисячоліття до нашої ери, в південних районах Східної Європи відбувається поступовий перехід до скотарства і землеробства. Разом з новим укладом господарства повинна була з'явитися і нова, невідома раніше техніка виготовлення знарядь. Люди освоїли шліфування, а потім і свердління каменю, почали виготовляти сокири, тесла, долота та Інші знаряддя для обробки дерева. Появились молотки для обробки ґрунту. Удосконалились і техніка обробки кості.
Біля села В.Бондари археологами досліджена неолітична стоянка Вона знаходиться за кілометр на південь від села, в урочищ МошаницІ. Розташована стоянка на вузькій довгастій дюні заввишки 6 метрів. В центральній частині стоянки виявлені рештки майстерні по виготовленню крем'яних знарядь праці. Члени родової групи, яка жила на місці стоянки біля нинішнього села Бондари, володіли не тільки технікою сколювання і шліфування каменю, але вміли і свердлити його.

На території нинішнього Овруцького району виявлені пункти, що належать до епохи бронзи /II тисячоліття - початок І тисячоліття нової ери/. Це був час широкого розповсюдження знарядь праці з міді І бронзи Застосування металевих знарядь, все зростаюча продуктивність скотарського господарства привели до росту громадського багатства скотарських племен, які виділилися з середовища Інших племен: відбувся перший крупний громадський розподіл праці. Ставши основною силою громадського виробництва мужчина зайняв пануюче положення в сім'ї. Так у процесі розвитку скотарства був здійснений перехід від матріархату до патріархату.
Біля Овруча під час розкопок курганів виявлені поля поховання епохи бронзи. Поховання знаходились на рівні древнього горизонту, або в неглибоких ямах, опущених до лісового шару. Чоловічі поховання займали центральне положення в курганах, їх оточували жіночі поховання. Скелети похованих скорочені. Інвентар чоловічих поховань різко відрізняється від жіночих: в них були знайдені крем'яні наконечники стріл і фрагменти ліпних посудин, в жіночих же - бронзові прикраси: приколки, застіжки, спіральні браслети і т.д.
Пам'ятники старослов’янської історії зустрічаються в Овруцькому районі повсюдно. Це відкриті поселення і городища, /укріплені пункти/; а також велика кількість курганних могильників древлян.
В першій половині 1-го тисячоліття нашої ери великого розвитку набули, гончарне і ювелірне ремесла. В цей час у східно-славянських племен почалось відділення ремесла від землеробств: і розвиток товарного виробництва. Відбувається розклад первісно-общинного ладу, посилюється майнова нерівність. Найважливішим показником цього процесу у древлян був перехід від родової общини до територіальної. Територіальна община тісно зв'язана з виникненням приватної власності на землю. Складаються феодальні виробничі відносини.
До VШ-ІХ віків нової ери повинна бути віднесена поява на території сучасного Овруча феодального городища-замчища. Воно було розташоване на правому березі Норині, на високій горі з крутими схилами на сході і півдні. З північного і західного боків були прориті глибокі яри. Ростові і зміцненню феодального замка і перетворенню його в місто в значній мірі сприяли населення ремісників, які все більше оточували

Після антифеодального виступу селян в Іскорестені /за свідченням літопису - 945 році/ княгинею Ольгою у Вручай /сучасний Овруч/ була перенесена столиця древлянської землі. У 962 році наступник Ольги і Ігоря Святослав, вирушаючи в похід на Болгарію, залишив у Києві свого старшого сина Ярополка, в Новгороді-Володимира. Середній син Святослав Олег, був правителем у древлянській землі і мав своєю резиденцією Вручай. У 977 році /згідно з даними літопису/ в результаті міжусобної боротьби Олег був убитий і похований у Вручаї. Тільки через 50 років В околицях Овруча археологи знайшли велику кількість древлянських могильників ІХ-Х століть. Якщо в більшості похованнях переважав обряд спалювання трупів, то в ІХ-Х століть його замінило трупопокладення. Більш древні колективні некрополі /кладовища/ змінились одиночними похованнями під курганними насипами. Серед основної маси скромних поховань виділяються поховання представників феодальної знаті.
В І954 році археологічна експедиція обласного краєзнавчого музею провела розкопки курганів біля сіл Довгиничі і Хайча. Виявлені тут поховання древлян дають уявлення про селянські кладовища Русі ІХ-Х століть.
Особливий Інтерес серед Інших старослов’янських пам'ятників являють селища, майстри яких з ІХ-Х століть почали займатися виробництвом шиферних самопрядок. Останнім судилося велике майбутнє. Призначені для прядіння веретеном, ці маленькі кам'яні грузики удостоювались великої уваги своїх власниць-древньоруських жінок. Археологи знаходять їх у древньоруських похованнях разом з узороччям із золота і невицвітаючої емалі.
ЦІ грузильця для веретен з Овруцького сланцю-шифера мали найширший район збуту. Вчені знаходять їх під час розкопок у Новгороді, Києві, Галичі і Гродно. Самопрядки Овруцьких майстрів-каменярів проникали і за межи російських земель, їх знаходять на території Волзької Болгарії, Чехословаччини і Польщі.

Район стародавнього Вручая був єдиним місцем виробництва шиферних самопрядок у древній Русі. Тут знаходиться єдине в усій Східній Європі родовище червоного і рожевого сланцю-шифера м'якої породи. Шиферні плити з Овруча широко використовувались на будівництві архітектурних споруд у Києві, Чернігові, Галичі т Інших древньоруських містах.
До недавнього часу археологам були відомі рештки майстерень Овруцьких різчиків по каменю лише біля сіл Коптівшина, Хайча, Камінь, Збраньки. В І954 році археологічна експедиція обласного краєзнавчого музею виявила і частково дослідила ще один пункт виробництва шиферних самопрядок біля села Норинськ. Він був розташований на правом березі рік Норинь, на невеликій височині лугової заплави. Тут у порівнянні невеликий прямокутній ямі знай шли рештки виробництва: "стружка" і браковані вироби, всього понад 1300 речей. Серед цієї маси матеріалу не було жодної готової, придатної для роботи самопрядки. Цілком ясно, що яма служила місцем, куди зсипали виробничі відходи і браковані вироби. Археологічні матеріали, виявлені в Норинську, з достатньою повнотою свідчать про те, що Овруцькі майстри - каменерізи працювали на широкий ринок. Величезна кількість знайденого тут матеріалу дозволяє уявити масштаби виробництва самопрядок.
В ІХ-ХШ століттях Овруч підтримував найтісніші економічні і культурні зв'язки з багатьма древньоруськими центрами. Про те, зокрема, свідчить архітектура пам'ятника древньоруського зодчества - храму Василія збудованого у Вручаї наприкінці ХП - початку ХШ століть /ІІ94-ІІ96г.г./ Стіни цієї будови складені з тонкої цегли і місцевого каменю-кварциту. Всередині церква була майстерно оформлена Овруцьким сланцем -шифером. Стіни II прикрашав фресковий живопис. Храм Василія в Овручі - типовий зразок древньоруської архітектурної школи, високої майстерності зодчих і ремісників - будівельників.
Розквіт древньоруської культури в Овручі відноситься до X-ХШ століть. В 1240 році татаро-монгольські орди Батия спустошили місто. Однак трохи згодом Овруч знову постав з руїн.
Пам'ятники ІХ-ХШ століть в Овручі і навколо нього - свідки єдності і спільності соціальних процесів і культурного життя древньоруської народності.


І.Винокур,
науковий працівник
обласного краєзнавчого музею


Дата публикации : 15-03-2010 (Просмотров статьи : 4707)
Статью опубликовал : Sanyok



Вернуться
Друзья
Опрос
Ваш металлоискатель?

Garrett
Minelab
White's
АКА
Гроза
Другой



Результаты

Ответов 18741
Статистика
Яндекс цитирования
Rambler's Top100 Яндекс.Метрика
Реклама
загрузка...

Владелец: Sanyok

При использовании материалов моего сайта убедительная просьба оставлять ссылки на сайт-источник
Все содержащиеся на сайте материалы носят информационно-новостной характер,которые основаны на открытых сетевых источниках и публикуются исключительно в целях ознакомления.