|
|
"Тут водилися бізони й мамонти": археолог розповіла про стоянку на березі Дністра, якій 150 тисяч років
|
|
Останні чотири роки зону Дністровського водосховища досліджувала експедиція вітчизняних та іноземних науковців, адже вода постійно руйнує берег, а з ним – численні археологічні пам’ятки. Археологи вважають територію Середнього Подністров’я одним із найбільш відомих регіонів для дослідження минулого людства, зокрема епохи палеоліту.
Як розповіла журналісту molbuk.ua Лариса КУЛАКОВСЬКА, кандидат історичних наук, завідувач відділом "Археологічний музей" Інституту археології НАНУ, регіон став відомим для світової науки ще у 50-х роках минулого століття.
"Йдеться про масштабні розкопки стоянок в селах Молодово та Кормань. Роботи на цих пам’ятках припинилися у зв’язку з будівництвом Дністровського водосховища та затопленням сіл", – каже пані Лариса.
Розкопки відновилися в 2012 році, коли дністровська палеолітична експедиція Інституту археології разом з археологами і геологами з Кембриджського університету Великої Британії та Королівського інституту природничих наук Бельгії відкрила нові стоянки біля сіл Кормань та Непоротове, Найбільш цікавим плацдармом досліджень науковець називає стоянку "Непоротове 7" – через докази поселень там первісних людей.
"Місце для їхнього проживання було дуже комфортним: вода, сировина (кремінь) та плато, на якому паслися дикі тварини. Найбільш вагомим та цікавим результатом наших досліджень стало відкриття найнижчого культурного шару. З погляду пересічної людини, можливо, ці матеріали нікого би і не зацікавили: камінці та й камінці… Але вік цих камінців – власне, час коли людина перетворила той природний камінець на артефакт, – сягає близько 150 тисяч років, – зауважує археолог. – Отже, саме 150 тисяч років тому тут вперше поселилася давня людина".
"Тут водилися бізони й мамонти": археолог розповіла про стоянку на березі Дністра, якій 150 тисяч років
Серед знайдених артефактів – знаряддя праці (скребла, гостроконечники) та дрібні уламки від обробки каменю і загострення країв знарядь. Їх виготовляли з кременю та використовували як зброю для полювання, інструменти для розрізання м’яса, чищення шкір, роботи з деревом. Знайшли також і залишки вогнищ, кісткове та деревне вугілля.
Пані Лариса зазначає: за даними досліджень, клімат на той час був прохолодним, а кістки, знайдені під час досліджень належать бізону, мамонту та північному оленю. "До речі, кістки та інші знахідки лежать на березі і в районі села Ломачинці", – каже.
Знахідки в Непоротовому дають науковцям підстави вважати цю стоянку найдавнішою на території Середнього Подністров’я. Хоча про матеріальну цінність артефактів не йдеться.
"Звичайно, це не вироби з дорогоцінних металів чи майстерно зроблені керамічні посудини, чи обладунок коня. Але 150 тисяч років! Це – вік! – додає науковець. – Археологічні артефакти, особливо доби палеоліту, досить часто важко оцінити. Вони є нашим безцінним скарбом".
Однак, пані Лариса припускає, що скоро залишки цього давнього поселення можуть зникнути, зокрема через природні процеси, а також через роботу Дністровської ГЕС: "Працюємо ми, зазвичай, влітку, однак Непоротове має свою специфіку. Ми приїжджаємо і в листопаді, коли рівень води падає і ми можемо працювати більш інтенсивно. Звичайно ж, в листопаді буває не дуже комфортно, але то є наша робота. Вода розмиває стоянку, руйнується берег і ми можемо скоро втратити залишки того давнього поселення. Крім цього, будь-який підйом води, звичайно ж, приведе до зникнення".
Лариса Кулаковська зауважує: захистити такі ділянки від цього практично неможливо.
"Можна тільки допомогти у максимальному дослідженні. Але то потребує не якихось захмарних фінансів. Річ у тім, що інколи можливо знайти компроміс із різними організаціями – хтось надає житло, хтось транспорт, хтось допомагає грошима. Та, на жаль, благодійність в Україні не дуже розвинена, – додає".
Крім того, за словами науковця, міжнародний проект, у рамках якого велася спільна експедиція, закінчився у 2016 році, отже зараз археологи не мають жодної фінансової підтримки.
Значна частина знахідок із Непоротового зберігаються в археологічному музеї Інституту археології в Києві, кілька предметів передали до музею в Сокирянах. Після всього опрацювання науковці підготують експозицію.
Фото надані Ларисою Кулаковською |
|
